Обійми на вокзалі Львова, сльози, посмішки, квитки на електричку, бажання спати. Все. Кінець казці. Залишаються тільки добрі спогади, нові друзі, фотографії, листи в розсилці, штампи в закордонному паспорті..
Згадаю, як то було: зголошення, документи, біганина за довідками, страховками, доїзд до Львова, бусік, який на 5 днів став рідним домом, нові люди і безсонні ночі:)
Отже, приїхали в Мінськ. Місто з сірими будівлями, кольоровими тракторами і автобусами та скаутами в яскраво синіх сорочках. З приємністю пригадую, пошуки кадетського училища, де власне і спалахнула свічечка любові і добра. Білорусія дала зрозуміти, що не важливо, в якій країні ти живеш, хто у вас президент, до якої церкви ви ходите молитися, які у вас митники чи кольори сорочок – вогонь дарує нам відчуття єдності і схожості в своїх добрих намірах.
Ще одна ніч і новий день в новому місті. Рига. Сніданок в пельменній, в повітрі літає атмосфера холодного ризького ранку, а через дорогу продають ризький бальзам:)
Тонесенькі засніжені вулички, кольорові будиночки, добрі пан Людвіг та пані Ольга.
А далі сон в європейській електричці сполученням Рига – Єлгава. Тут чекає зустріч з діаспорою та передача вогню, яка розчулила кожного, хто знаходився в церкві. Гарно, коли священник тисне кожному з нас руку і щиро дякує, еге ж..?
І от, місто якого всі чекали – Таллінн. Передати через клавіатуру і монітор ті враження, які ми отримали там просто неможливо! Щирі люди, добрий дід, в якого є кіт і пес, який вміє відкривати підлогу і в його домі живе Бог, малеееенькі дітки, які показували нам казочку про рукавичку. Доречі, рукавичка зовсім не порвалася, а всі далі жили собі дружно, як і наша діаспора, як і ми, українці. Мали ми від тої вистави і сміху, і сліз. Після такого хочеш стати добрим дядьком Миколаєм і дарувати людям радість і тепло. Казковий, магічний день, коли збуваються наші спільні мрії.
Останній день, останнє місто. Вільнюс. Перший спогад – усміхнені обличчя двої отців, добрі жарти про наші невиспані очі і сніданок, як без нього?
Стара велична церква, зі змученими часом стінами, але вона ожила, запалилася, зігрілася. Радість, світло і тепло.
А далі… неймовірно позитивна екскурсія містом від отця Августина, знову сміх і відчуття добра, що вирує між нами.
Дорога додому, а далі залишаються тільки добрі спогади, нові друзі, фотографії, листи в розсилці, штампи в закордонному паспорті і тепло в серці…