“7. II. 1923 р. — Ужгород, заложив проф. Остап Вахнянин”, – так пише про заснування Пласту в Ужгороді в книзі “Пластовий Альманах” за 1976 рік відомий закарпатський пластун, останній Краєвий Звітодавець і Командант УПУКУ Степан Пап-Пугач.
Отже, сьогодні – 7 лютого 2011 року Божого відзначаємо 88 років з дня заснування Пласту в Ужгороді.
З цієї нагоди вітаємо усіх пластунів Станиці Ужгород, і тих, хто сьогодні вже формально належить до інших станиць Пласту (в силу життєвих обставин), і тих, хто з різних причин відійшов від активного пластування, і тих, хто стояв біля початків віднови Пласту на Закарпатті та в Ужгороді зокрема. Окремо вшановуємо пам`ять пластунів-сеніорів, котрі відійшли на Вічну Ватру, але зробили вагомий внесок у відродження ужгородського та закарпатського Пласту.
З пластовим привітом Сильно! Красно! Обережно! Бистро!
Провід Станиці Ужгород
Дещо з історії ужгородського Пласту та деякі цікаві факти (взято з кн. С. Пап-Пугач “Пластовий Альманах”, Рим, 1976 р.).
В Ужгороді перші організаційні збори відбулися 7-го лютого 1923 р. Заложено 6 хлоп’ячих гуртків (“Леви”, “Лиси”, “Соколи”, “Орли”, “Медведі” і “Вовки”) і один дівочий (“Ластівки”). Провідник – проф. Остап Вахнянин (див. Пластун, 1923, ч. 1). Це був Пласт при ужгородській гімназії. При Торговельній Академії (восени 1925 р. перенесена до Мукачева) Пласт засновано дня 14 квітня 1923 р. Того самого дня був заложений Пласт при Учительській Семінарії, де записалося 35 новаків.
Дня 30 вересня 1923 р. ужгородські курені створили Полк (пізніше названий — Кошем) ім. Теодора Корятовича, а першим їхнім полковником був Володимир Комаринський. Між членами команди ужгородського Полку (Коша) згадуються уперше імена: Юрія Шерегія, Ростислави Бірчаківни та Євгена Шерегія. Всі вони, разом з Богданом Алиськевичем, визначні пластуни й пластові провідники, що вийшли з ужгородських куренів. Останнім Кошовим ужгородських куренів був пластун скоб Михайло Козичар, що поляг на Краснім Полі в обороні Карпатської України.
“Минуло п’ять років, як повстав Пласт на Підкарпатській Руси (тоді урядова назва Закарпаття). Ці роки були для нас важкі. Не мали ми фахових провідників, не було у нас старшої молоді, яка знала б пластове діло, не мали ми жодної пластової літератури, а керувала нами лише ідейність і любов до пластування. За цих п’ять років наші провідники набули досвід, пластові табори дали нам багато практики та піднесли пластовий дух. Зараз іде робота, розвивається наш дорогий Пласт і кожний з нас вірить у його будучність. Тож до праці!»
Перший відділ Вовченят і Лисичок заснував проф. Л. Бачинський при ужгородській народній школі, дня 2 листопада 1927 р., коли записалося до діточого Пласту 97 дітей. Це дало почин поширення пластового руху між малими дітьми цілого Закарпаття. Невтомною працівницею між вовченятами і лисичками була Анна Устіянович-Береза, визначна пластунка, членкиня Краєвої Пластової Старшини і Начальниця дівочих куренів Закарпаття. Про заложення Вовченят і Лисичок в Ужгороді див Пластун, 1928, число 2.
Дня 2 лютого 1929 р. в Ужгороді був заложений курінь старших пластунів ім. Івана Франка, до якого вписалося 16 членів. Перша його команда була в такім складі: Курінний — К. Кулаченко, секретар — Ю. Соколович, суддя — І. Розничук, скарбник — І. Хомин. Се був другий курінь старших пластунів на терені Закарпаття. Старший пластун Грім з приводу заложення куреня Франка писав: «Любі браття! Моя душа зраділа, як мало коли, почувши, що в Ужгороді — взагалі на Закарпатті, є старші пластуни зорганізовані у курінь, що хотять працювати для нашого Пласту» (див. Пластун, 1929, ч. 7).
Перше Святоюрське Свято Ужгородських пластунів 1930 р.:
Про це свято читаємо опис у Пластуні, травень 1930, ч. 8: «Вже по пополудні, дня 5 мая, у навечір’я св. Юрія, під радванським лісом, на березі Ужа, ужгородські пластуни розбили свої шатра. На вершку найвищої тополі гордо маяв синьо-жовтий прапор, неначе закликав ужгородчан до пластового табору. Вечером відбулася таборова ватра. Багато гостей з Ужгороду прийшло відвідати пластунів і провело з ними веселий час при таборовому вогню із піснею на устах. Аж пізно вечером вертались одушевлені гості домів.
На другий день вже зрання стежки до табору роїлися молодими і старими, які спішили на торжественну таборову св. Літургію, яку правив сам Преосвященний Владика Кир Петро Ґебей у сослуженні каноників: протоєрея др. Василя Гаджеґи та о. канцлера Осександра Стойки. Чотири пластуни в повних одностроях держали почесну стійку, заки вся молодь зібралася довкруги гарно прибраного вівтаря. Співав хор богословів. По євангелії палку проповідь до пластунів виголосив о. проф. Василь Лар, по якій новаки і вовченята зложили пластову присягу. Настрій був святочний.
По св. Службі Божій пластуни зібралися на площі коло шатер. Почалися гри і забави. У програму ввійшли: стріляння з луків, перегони в бігу, ритмичні вправи глухонімих, перегони в міхах, вправи палицями та танці-коломийки малих дівчат у народніх строях. Завершенням програми був кілометровий біг, що викликало бурю оплесків.
Преосвященний Владика лишився між молоддю аж до обіду. В обідню пору опустив табор серед грімкого прощання “Слава” та “Скоб!”. Про успіх свята заслужилися передусім о. проф. Василь Лар, духовний референт при Краєвій Пластовій Старшині, як теж і організаційний референт КПС, бр. Іван Роман.
13 липня 1928 р. пластун ужгородського куреня Олександер Кукуч із Йовря (нині Сторожниця) врятував від утоплення 14-літного хлопця Юлія Олов’яна. Утопленик був довго під водою. На крик людей прибіг до ріки Ужа пластун Кукуч. Кілька разів занурявся під воду, аж нарешті знайшов нещасного хлопця і витягнув його на беріг, неживого. На березі пластун Кукуч витрусив з утопленика воду і зачав йому давати штучне дихання, що протяглося понад дві годині. Люди говорили, щоб уже більше не мордував мертвого тіла. Але пл. Кукуч не перестав. Перед вечером утоплених прийшов до пам’яті. Пластова школа першої помочі здобула славний успіх! (див. Пластун, 1928, ч. 3).
Пластове видавництво «Ватра», що його зорганізував і вів ст. пл. Леонід Бачинський від 1924 р., за п’ять років свого існування, без жадної підпори, видало 23 книжечки, у 38,100 примірниках, 812 сторін друку (див. Пластун, 1928/29, ч. 6).
Ужгородські пластуни, любителі сцени, заложили т. зв. «Гурток Балькон» — бо закупили білети в 1-му ряді на бальконі на всі представлення народнього театру «Просвіта». Коли хтось із членів не мав грошей на білет, складалися інші (Із споминів бр. Ю. Грома).
Перша пластова оркестра на Закарпатті була зорганізована учнем VIII. кл. гімназії в Ужгороді, пластуном Е. Шерегієм-Горішком, яка складалася з 12 осіб, між ними і кілька професорів. Пластова оркестра під диригуванням того ж Горішка виступала з великим успіхом.
